Відбулась акція родин зниклих безвісти “Різдво з Президентом Володимиром Зеленським“.
Родини зниклих безвісти та полонених прийшли до Офісу Президента, щоб зробити підсумки року, що вже минає.
Підсумки отриманим обіцянкам, виконаним зобов’язанням, змінам, що відбулися в минаючому році в питаннях полонених та зниклих безвісти.
Чуда не сталося, Президент не прийшов до родин. Та ми й не дуже на це сподівалися. Але прийшли директор департаменту нацбезпеки і оборони Покотіло Олексій Іванович, радник керівника Офісу Президента Андрій Ляхович. Пана Ляховича ми знаємо вже рік. Він часто приєднувався до нас в ході наших заходів, саме він, найчастіше, вислуховував наші вимоги, та передавав їх тим, хто вирішував “прийняти чи не прийняти” їх. Прийшли до нас і представники двох Консультативних Рад при Президенті України.
І, так (мабуть, ви станете сміятись) ми отримали обіцянки виконати минулі обіцянки. І навіть спробували розробити механізм виконання цих обіцянок. Вийшло в нас, чи ні – покаже час.
Знаєте, як у нас кажуть: “Обіцяного три роки чекають, на четвертий забувають”. Ми чекали майже вісім років. І тепер час чекання ми значно скорочуємо. Бо час йде, а змін нема.
Тож, прискорюємось, дами!
Було дуже холодно.
Ми попередили всіх учасників акції, що збираємось стояти довго. Стояти до тих пір, доки до нас не вийдуть люди, що будуть в змозі відповісти на наші питання та вимоги.
Чесно, просили приїхати тих, хто зможе стати і вистояти. Бо ми збирались разом зустріти Різдво. З нами приїхала Татьяна Далецкая, яка заспівала колядки так, що мені аж потеплішало.
Відразу змерзли ніс та руки. Я з жахом думала, що прийдеться стояти 9-10 годин. Мабуть, ми б перетворились на льодяники. А мій ніс… Йому б точно був капець.
Але до нас досить жваво вийшли представники Офісу Президента, і вступили з нами в перемовини. Вважаю, нам дуже допомогли журналісти. П’ята влада допомогла, прискорила дії. Дякуємо, друзі.
Чи виконає обіцяне влада?
От і впевнимось, чи можна вірити обіцянкам тих, хто сидить на Банковій.
Поки що, з висновків заходу можу сказати, що ми померзли, але не перемерзли.
НАДІЄМОСЬ, друзі!
