Друзі, що? Як ви? Як минулала ніч?
Я майже не спала… Підірвалась о четвертій, бо здалися вибухи за вікном, чи то шум гвинтів. Ні, здалося… Повзала по ФБ, Телеграфу.
Питання одне: ми тримаємось?
Ще не вмерла України ні сила, ні воля?
Тримаємось!
Чи мені страшно? Так, дуже страшно.
Чи хочу я, щоб все скоріш скінчилось? Без сумніву.
Але я розумію, що якщо кляті свино-собаки нас задушать, то в нашій країні неможливо буде жити далі. ЇЇ просто не стане.
Ми навернемось на придаток Мордору, який будуть душити економічно Європа й Америка. Чиїм коштом тварюки будуть виживати? За наш! Коштом України!
Чи ми пам’ятаємо порізані та вивезені з Луганську та Донецьку українські заводи? Чи може хтось навести приклад успішного бізнесу Донецька чи Луганська за останні вісім років? Паленая водка не рахується!
Якщо ми програємо – то це наше завтра. І дітей, і онуків. Бути «під шконкою» уйобків, що ракетами гатять по жилим районам наших міст.
Саме зараз я починаю розуміти Степана Бандеру, який був готовий гризти цю наволоч хоч з німцями, хоч з китайцями, хоч з марсіанами.
Отже, наша перспектива: ПЕРЕМОГА або СМЕРТЬ.
Нажаль саме так.
Смерть України як держави, а нас – як українців.
Отже тримаймося! Допомагаємо один одному! Віримо в ЗСУ!
Слава Україні!
Тепер кожен російський це фашист та оккупант. Це факт для кожного українця і всі, хто знає правду. Україна вам це не прстить