Любий Ярославчику!
Вся родина вітає тебе з Днем народження. Бажаємо тобі щиро і від усієї душі, щоб ти був щасливий, здоровий, багатий, любий. Нехай всі тривоги обійдуть тебе стороною. Хай життя подарує тобі стільки радості, що її вистачить заповнити всі океани. Бажаю, щоб поруч з тобою завжди були хороші і віддані люди. Нехай удача посміхається тобі і приносить багато добра і світла в твоє життя, а найголовніше – повертайся скоріше додому, тебе тут всі чекають. Ми тебе дуже любимо і чекаємо З днем народження!
Твоя мама Инна Думчик
Ярослав зник безвісти в проклятому “зеленому коридорі” Іловайського котла. Його родина: мама, тато, старший брат вже сім років шукають відомості про нього. Шукають самі. Завжди самі. Їх підтримують такі ж самі родини. Родини зниклих безвісти. Не держава. Не влада. На жаль ні.
Всі… Кожна родина зниклих безвісти, кожна мати чекає вже довгих сім років того, щоб державна машина почала працювати над розв’язання питання зниклих безвісти та їх родин. Ми всі розуміємо, що зниклі безвісти – це надскладне питання. Але ми віримо, що любий найважчий шлях починається з самого першого кроку. І ми чекаємо цього кроку.
