Що там по зниклим та полоненим (часть1).

Сьогодні дуже велика кількість українських родин отримали статуси «родин полонених» або «родин зниклих безвісти захисників України». В цій страшній категорії «Родини полонених та зниклих безвісти» царює повний хаос. Почнемо з того, рознести між собою такі дві різні категорії «полонений» та «зниклий» майже неможливо.

Отже, є родини, у яких перебування в полоні сина/чоловіка/брата майже підтверджено, а саме:

Є полонені, чий полон підтверджує військова частина (далі ВЧ).

Є полонені, чий полон підтверджує Національне Інформаційне Бюро (далі НІБ).

Є полонені, чий полон підтверджує Міжнародний Комітет Червоного Хреста (далі МКЧХ).

А далі починаються можливі варіації з цих підтверджуючих органів:

• Підтвердив НІБ, не підтвердив МКЧХ та ВЧ;
• Підтвердила ВЧ, але нема підтвердження НІБу та МКЧХ;
• Підтвердив НІБ та ВЧ, а МКЧХ ще ні.

І так далі, у найрізноманітніших співвідношеннях.

Є «щасливці», у яких перебування в полоні сина/чоловіка/брата вже підтверджено всіма інстанціями. І вони змушені розпочати найтяжче – ЧЕКАТИ.

Далі до цього пирога поєднуються родини, які отримали сповіщення, що їх рідні зниклі безвісти. Це зараз найпоширеніша категорія родин.

Чому так? Не знаю.

Чи за рахунок «зниклих» знижують втрати, щоб не докладати про них «на верх»?

Чи розтягують час, полегшуючи державному бюджету необхідність виплат родинам виплат за загиблих захисників?

У військових нема часу на розслідування  за яких обставин, де і як зник боєць?

У кого конкретно не вистачає часу?

Чи розуміють військові, що завтра «зниклим» може стати саме вони?

Так, ті військові, що на передку – це розуміють, але розслідування по зниклим ведуть не вони. А у тих, хто відповідає за розслідування, мабуть, є розуміння, що вони самі не стануть новими зниклими, тому й з’ясовують долі зниклих своїх бійців вони не дуже так, бо дуже зайняті. Вочевидь, зайняті значно більше, ніж ті хлопці, що на передку.

Можливо я неправа. Можливо. Але я ще не зустріла родини, що задоволена розслідування, що було проведено в ВЧ. Якщо такі є, то дайте мені знати. Не хочу займатися наклепами на них,  на прекрасних та ефективних…

Отже, зниклий безвісти – стан тимчасовий. Коли з’являться відомості, то зниклий змінить свій статус на  «полонений» або, нажаль, на «загиблий».

Все починається з того, що перестає відповідати мобільний. День, два… Одразу з’являється відчуття страху, яке межується з надією, постійно змінюючи одне одного. Родина телефоную у військову частину (ВЧ). І далі починається ад…

Про епопею зі збору інформації розповім іншим разом. Зараз висновок.

Зниклого бійця у ВЧ визнають зниклим безвісти. Родини видзвонюють побратимів, ті кажуть, що тіло зникло. Що з ним – не відомо. Можливо він в полоні.

Зниклого бійця у ВЧ визнають зниклим безвісти. Родини видзвонюють побратимів, ті кажуть, що бачили як він впав, був обстріл, вони побігли далі, що з ним – не відомо. Можливо він загинув. А можливо він в полоні.

Зниклого бійця у ВЧ визнають зниклим безвісти, після змінюють статус на полонений. Але при цьому в НІБі статус залишився зниклий. І родини вкладують величезні зусилля для відновлення статусу в НІБі на полонений, а потім на отримання підтвердження відомостей від МКЧХ.

Я не знаю офіційну статистику, але вважаю, що ми маємо десь 18-20 тисяч таких родин. Знервованих, переляканих, відчайдушно шукаючих інформацію про рідних, готових гори перевернути до гори дригом за для повернення полонених до дому.
Що з цим робити…

Далі буде.