Отже, спробуємо окреслити кордони нашої біди…
Зниклий безвісти – стан тимчасовий. Коли з’являться відомості, то зниклий змінить свій статус на «полонений» або, нажаль, на «загиблий».
Все починається з того, що перестає відповідати мобільний. День, два… Одразу з’являється відчуття страху, яке менжується з надією, постійно змінюючи одне одного. Родина телефоную у військову частину (ВЧ). І далі починається пекло…
1. Зниклого бійця у ВЧ визнають зниклим безвісти. Родини визвонюють побратимів, ті кажуть, що тіло зникло. Що з ним – не відомо. Можливо він в полоні.
2. Зниклого бійця у ВЧ визнають зниклим безвісти. Родини визвонюють побратимів, ті кажуть, що бачили як він впав, був обстріл, вони побігли далі, що з ним – не відомо. Можливо він загинув. А можливо він в полоні.
3. Зниклого бійця у ВЧ визнають зниклим безвісти, після змінюють статус на полонений. Але при цьому в НІБі статус залишився зниклий. І родини вкладують величезни зусилля для відновлення статусу в НІБі на полонений, а потім на отримання підтвердження відомостей від МКЧХ.
4. Зниклого бійця у ВЧ визнають загиблим. Тіла рідним не повертають, воно залишилось на окупованій території. Родина телефонує на ТУ територію. Голови місцевих громад, знайомих своїх знайомих, своїх родичів та родичів своїх знайомих, будь-кого… Ті люди ходять, шукають тіла, фотографують, роблять відмітки на Гугл-мапах. Якщо рашисти дозволяють – вони хоронять хлопців, надсилають рідним фото та позначки місць поховання. Ці хлопці, скоріш за все, повернуться до дому лише після перемоги. Рідні будуть чекати їх вдома.
5. Зниклого бійця у ВЧ визнають загиблим. Рідні отримують Повідомлення про загибель від Військкоматів, а нині Центрів з комплектації. Тіло волонтери знаходять то в тому морзі, то в цьому. Потім тіла немає зовсім. А потім випливав якийсь список на початку травня, і родина там бачить ПІБ сина/брата/чоловіка. Родина телефонує в частину, частина уяви не має, що то за список, і чому там Сергій. Але військкомат замінює Сповіщення про загибель на Довідку про зникнення. І живіть з цим, як можете. Найчастіше таке ставалося у квітні – травні, коли в полон потрапили захисники Маріуполя.
6. А ще є солдати-строковики. Строковики, які потрапили в полон на Херсонщині. Яких не вивезли. Про них забули. Вони навіть не військовополонені. Бо в них навіть зброї не було. Такі ж самі хлопчики з Енергодару. Ми багато зараз чуємо про це місто. І зовсім не чуємо про хлопців-строковиків, яких забули, коли відводили інші частини. Саме родини встановили, що рашисти заставляли хлопців виконувати якісь роботи в місті. Де кого ганяли по мінним полям. Далі їх вивезли з Енергодару до Мелітополю, і їх матері змогли відслідкувати їх. А далі їх доля невідома. Вони зниклі, чи полонені? Вони військовополонені чи цивільні? Вони є в списках на обмін?
Я не знаю офіційну статистику, але вважаю, що ми маємо що найменше 18-20 тисяч таких родин. Знервованих, переляканих, відчайдушно шукаючих інформацію про рідних, готових гори перевернути до гори дригом за для повернення полонених до дому.
А ще є цивільні. Зниклі. Ті, які потрапили в полон. Є люди, з якими втрачено зв’язок в містах, які захопили рашисти. Якщо то Херсонщина, то ми можемо сподіватись на відсутність зв’язку. А якщо то Донеччина чи Луганщина?
Як дізнатись про рідних у вщент розтрощених рашистами містах? Доля активістів, які не встигли виїхати з міст, що були блискавично захоплені ворогом? Родини військових з окупованої території? А ще є ФІЛЬТРАЦІЙНІ ЛАГЕРІ. Люди, які не пройшли фільтрацію. З різних причин. Хтось мав на руці тату «За ВДВ», у іншого не сподобався зміст смартфону. І їх рідні, які у відчаї чекають та шукають на звістку про них.
Скільки у нас зниклих безвісти та полонених з числа цивільних? Я не бачила офіційної статистики. А ви?
А ще є родини полонених та зниклих безвісти, у яких рідні зникли ще до 24 лютого цього року. Є хлопці, яких рахують зниклими ще з Іловайської трагедії, і родини яких досі сподіваються побачити їх живими. Що робити їм?
Вони в відчаї також. Вони дуже бояться, що їх рідних забудуть, виключать, як неважливий дріб’язок. І багато хто з них не помиляється. Тому, що військові частини активно розпочали судові процеси по визнанню хлопців загиблими. Особливо активна в цьому 80 бригада. Суди йдуть повним ходом. Іншим, мабуть, бути напоготові?
Є полонені, і військові й цивільні, за визволення яких Україна боролася ще ДО початку гострої фази цієї проклятої війни. Яка їх доля? Які перспективи у них, та їх родин?
А далі давайте поградуємо ПОЛОНЕНИХ та ЗНИКЛИХ.
Згодна, звучить не дуже…
Але, давайте спробуємо.
– Є військові полонені, що потрапили в полон ще до 24.02.2022 року.
– Є цивільні, що були захоплені, звинувачені, та утримуються у в’язницях ще до 24.02.2022 року.
– Є зниклі безвісти як військові так і цивільні, що зникли безвісти ще до 24.02.2022 року.
– Є полонені військові, що потрапили в полон на Донбасі в перші дні війни.
– Є зниклі безвісти військові, які можливо потрапили в полон на Донбасі, а можуть й бути загиблими.
– Є зниклі безвісти цивільні, які можливо потрапили в полон на Донбасі, а можуть й бути загиблими, а можуть бути насильно вивезені до держави-агресора їз своїх розтрощених міст.
– Є окрема категорія полонених та зниклих безвісти ЗАХИСНИКИ МАРІУПОЛЯ.
– Зниклі безвісти та загиблі цивільні жителі МАРІУПОЛЯ, є маріупольці, що були насильно вивезені до держави-агресора.
– Є окрема категорія полонених та зниклих безвісти ЗАХИСНИКІВ АЗОВСТАЛІ.
– Є ще більш окрема категорія полонених та зниклих безвісти АЗОВці.
– Далі військові, що потрапили в полон або зникли безвісти в період з 24.02.2022 року по 01.04.2022 року на окупованих та звільнених територіях Київщини, Сумщини, Чернигівщини.
– Цивільні, що потрапили в полон або зникли безвісти в період з 24.02.2022 року по 01.04.2022 року на окупованих та звільнених територіях Київщини, Сумщини, Чернігівщини.
– Солдати-строковики, хлопчики без зброї, кинуті й забуті.
– Окремо – медики.
– Окремо – священники та капелани.
– Найболючише – ДІТИ! Зниклі безвісти, загиблі разом з родинами в окупованих українських містах, насильно вивезені до рашистів.
Всі? Чи я когось забула?
Це важливо! Для того, щоб зрозуміти, що потрібно робити, необхідно сперше окреслити задачу. Якщо задача окреслена неповно або невірно, то й рішення буде відповідне.
Що з цим робити…
Далі буде.
