Статус: Пропавший безвести

Лозинський Андрей Миронович

Дата рождения:
24 апреля 1992
Место рождения:
г. Львов
Дата и место исчезновения:
29 августа 2014 , Старобешевский район , Донецкая область
Звание:
Солдат
Должность:
Пулеметчик
Военная база:
93 ОМБр

Обстоятельства исчезновения:

Выходил из окружения из-под Иловайск, где под поселком монополии Старобешевского района 29 августа 2014 Одни говорят что его расстрелял, другие говорят что видели его в плену. Сдала ДНК в военной прокуратуре. г. Запорожье, посмотрела все трупы, своего не увидела. Была в больнице им. Мечникова и в военном госпитале в г.. Днепропетровске. Был мобилизован 3 апреля в 93 мехбригады, 1 батальон 3 рота солдат - пулеметчик. С мая по иль 14 был под Донецком, затем вывели в п. Черкасское на 2 недели, затем был 18 августа отправлен под Иловайск. Далее в части всю информацию скрывают. Командир батальона Светлинский Андрей попал в плен и был освобожден 31 августа центром генерала Рубана. Он нигде не появляется, поэтому его расспросить нет возможности. В части мне ответили они поиском пропавших солдат не занимаются, обращайтесь в СБУ., Там ответили - занимаемся от 01 09.14 и все. И занимаются до сих пор.

Особые приметы:

Особые приметы: Рост184-186 см, одет в форму мультиков (сами покупали), берцы 47 размер, шрам на шее, глаза карие вес около 80 кг, группа 2 крови резус положительный, телефон Моторола сенсорный, серебряная цепочка с крестиком.

3 квітня його мобілізували на десять діб. Він тільки з армії прийшов, його взяли на перенавчання.

16 травня їх вивезли до зони АТО, хоча офіційно вони числилися на навчаннях. Повернувся звідти 11 серпня і мав отримати відпустку. Але замість цього їх відправили ремонтувати техніку.

З цією недоремонтованою технікою їх висунули на Савур-Могилу. Туди вони не дійшли й потрапили в Іловайськ.

Звідти виходили з колоною військ. А далі — нічого конкретного немає, одні чутки…

BBC News Україна: Коли востаннє говорили з ним?

Я.Л.: 28 серпня ще поговорили нормально, а 5 вересня він подзвонив з невідомого номера і розповів, що у полоні.

Офіційно до цього часу ніхто не «пробив» цей номер. Неофіційно — його перевірили. Дзвонили із району Сніжного (Місто під контролем самопроголошеної «ДНР», де на початку вересня 2014 року був один з таборів полонених українських військових, які виходили з Іловайська. — Ред.)

Потім його друг розповів, що знає людину, яка була з ним у полоні й стверджує, що Андрія розстріляли.

Ядвіга Лозинська стверджує, що колишні полонені під Іловайськом розходяться у свідченнях

BBC News Україна: По офіційній версії, що з ним сталося?

Я.Л.: Кажуть, що його начебто розстріляли за те, що він попросив телефон подзвонити матері.

Але людей, які про це розповідають, я давно вже викрила на брехні… Вони спочатку говорили, що все сталося на їхніх очах.

А тепер кажуть, що, мовляв, Андрій почав обурюватися, його відвели у бік, далі був постріл, й офіцер повернуся без нього. Тепер уже кажуть, що не бачили, чи той постріл був у повітря, чи по-іншому.

Військова прокуратура встановила, що люди, які начебто були розстріляні з моїм сином, насправді загинули від фугасу.

І те тіло, яке мені намагаються передати, — це також загиблий від фугасу.

Але це нікого не хвилює, ніхто не хоче розслідувати.

BBC News Україна: Вам показували фото тіла, і ви сказали, що це не ваш син?

Я.Л.: Звичайно. Матір, напевно ж, свого сина впізнає у будь-якому стані.

Мені через три з половиною роки «намалювали» співпадіння ДНК (За порівнянням з ДНК родичів ідентифікують особи загиблих бійців. — Ред.). При цьому я його тоді вже не здавала (Жінка здавала зразок ДНК у вересні 2014 року. — Ред.).

Пошуки
BBC News Україна: А який офіційний статус в Андрія?

Я.Л.: Зниклий безвісти.

Я неодноразово зверталася через народних депутатів, щоб його внесли до списку полонених — на основі свідчень хлопців, з якими він був у полоні.

свідчення
Жінка зібрала нотаріально засвідчені розповіді інших полонених. Один з них розповів: «Під час перебування в ІТУ №10 в м. Сніжне Донецької області я зустрічав під час робіт і перевірок полоненого військовослужбовця ЗСУ Лозинського Андрія Володимировича, 24.04.1992 року народженя. Останній раз я його бачив… 29.09.2014 року».

Проте ніхто цього не робить.

Говорила з хлопцями, яких обміняли 17 листопада 2014 року, — він тоді залишався…

Потім була інформація, що їх перевели в Луганську область. Через знайомих ми дізнавалися — по фотографії впізнали, що він був на заводі між Брянкою та Свердловськом.

Потім їх перевели в інше місце. Є припущення, що це 38-а колонія під Луганськом (Свердловська виправна колонія. — Ред.).

BBC News Україна: Він взагалі ніколи не значився в офіційних списках полонених?

Я.Л.: Був у офіційних списках на обмін на 26 грудня 2014 року. Мені та ще трьом людям їх показував заступник міністра оборони — є свідки.

Чому він звідти зник — я не знаю, мені ніхто нічого не розповідав.

«Немає довіри»
Ядвіга Лозинська об’єднала зусилля з родинами інших зниклих безвісти на Донбасі

BBC News Україна: У чому проблема з аналізом ДНК?

Я.Л.: У нас немає довіри їхнім результатам. (Ядвіга Лозинська — керівниця «Всеукраїнського об’єднання рідних зниклих безвісти та загиблих захисників України», куди входять 39 родин. — Ред.)

По моїй дитині у висновку експерта на початку стоїть номер 3207, а всередині — 3212. Це, як недолугий студент, — взяв чужу роботу й зверху причепив свій листок.

А 3212 — це хлопець, який був упізнаний і похований ще 2 вересня.

Я з вересня 2014 року займалася цими питаннями й знаходила інформацію, що співпадіння по ДНК у різних випадках — брехня. У квітні 2015 року ми це передали Авакову.

Рідні кількох зниклих безвісти під Іловайськом продовжують їхні пошуки

Потім у травні мені прийшов лист, що у мене є частковий збіг по ДНК — «робіть розширений аналіз».

Щоб не витрачати кошти, спочатку роблять експрес аналіз, а потім, якщо є часткове співпадіння, то треба робити розширений.

BBC News Україна: Ви робили?

Я.Л.: Ні, звичайно.

Після того, як фальсифікували всі показання, хочуть, щоб я щось визнала?

BBC News Україна: Якщо були підробки, то навіщо, чому ви так вважаєте?

Я.Л.: Тому що була вказівка не займатися цією справою і роздати трупи.

От розслідуванням займається поліція на місцях, але ж всі розуміють, що вона не може щось розслідувати на окупованій території…

Лозиньский
АВТОР ФОТО,FACEBOOK ЯДВІГИ ЛОЗИНСЬКОЇ
Щось робити можуть лише міжнародні організації: ОБСЄ, ООН, Червоний хрест.

За законами військового часу цю роботу має вести Червоний хрест, але він цього не робить, бо офіційно війни у нас немає.

BBC News Україна: Ви до когось з них зверталися?

Я.Л.: До ОБСЄ — разів десять. 15 травня зустрічалася з заступником голови місії Александром Хугом. Проговорили шість годин, всю інформацію їм передали — списки та фотографії зниклих безвісти хлопців, які ми збирали самі.

Він пообіцяв їх передати у Мінськ (Де проходять переговори тристоронньої групи, зокрема, по звільненню та обміну полонених на Донбасі. — Ред.).

На жаль, поки що відповіді немає.

На «тій стороні»
BBC News Україна: Чи був він у списках «з того боку»?

Я.Л.: У тих, які надала Надія Савченко.

(10 січня 2017 року Надія Савченко, яка заявляла про власні перемовини з самопроголошеними «ДНР» і «ЛНР» щодо обміну полонених, опублікувала списки. В одному з них — «Список, що запрошує українська сторона» — є ім’я Андрія Лозинського». — Ред.)

Савченко опублікувала «списки полонених і зниклих»
У нас в країні це таємниця — жодних списків нікому не показують.

От нещодавно батьки полонених, які офіційно визнані такими, просили в ОБСЄ показати списки — їм нічого не сказали.

Там був брат хлопця, який потрапив у полон у травні цього року. Його завірили, що брат у цих списках полонених є, але як він міг там опинитися, якщо відомо, що їх складали у квітні?

За офіційними даними, під Іловайськом загинуло 366 українських військових і правоохоронців, 429 були поранені, 300 потрапили в полон, ще близько 150 вважають зниклими безвісти
АВТОР ФОТО,УНІАН
Підпис до фото,
За офіційними даними, під Іловайськом загинуло 366 українських військових і правоохоронців, 429 були поранені, 300 потрапили в полон, ще близько 150 вважають зниклими безвісти

BBC News Україна: Чи зверталися до Ірини Геращенко, яка залучена до переговорів про обмін полоненими?

Я.Л.: Вона з нами не спілкується, у неї є своя група, з якою постійно зустрічається.

Це матері, у яких полонені з невідомим місцем перебування. Вони ДНК не здавали, і ніяких збігів по загиблим у них немає.

Я написала Ірині Геращенко одну SMS, й вона мені відповіла: на жаль, на тій території ми шукати людей не можемо.

І таких відповідей я отримала дуже багато.

Мені кажуть: та сторона не підтверджує, що він у них. Я питаю: як же вони можуть підтвердити, якщо ви його не ставите у свої списки? На це відповідають: чому ми його будемо туди ставити, якщо він безвісти зниклий.

BBC News Україна: В інших інтерв’ю ви розповідали, що їздили «на ту сторону» й спілкувалися з людьми, які казали, що бачили Андрія живим.

Я.Л.: Звичайно. Вони знають, що Андрій живий.

Для цього не треба нікуди їздити. Є два десятки хлопців (Звільнених з полону. — Ред.), які це підтверджують.

Але це ніхто не хоче сприймати. Лише розповіді про розстріли.

«Я тебе шукаю, синочку», — пише пані Лозинська у Facebook
АВТОР ФОТО,FACEBOOK ЯДВІГИ ЛОЗИНСЬКОЇ
Підпис до фото,
«Я тебе шукаю, синочку», — пише пані Лозинська у Facebook

Я їх (Тих, хто розповідає про розстріли. — Ред.) попередила — дай Бог мені повернути сина, і я їм виставлю позов на мільйони гривень за шкоду.

BBC News Україна: Є точка зору, що людина, яка стільки років провела у полоні, могла б знайти можливість подзвонити. Вам, очевидно, також про це кажуть люди, які не вірять у пошуки.

Я.Л.: Чомусь 38-у колонію охороняють росіяни, «ДНРівців» немає — навіть серед прибиральників. Чому так?

BBC News Україна: Це вам розповідали «з тієї сторони»?

Я.Л.: Звичайно. Я ж спілкуюся. Ми шукаємо всі шляхи, намагаємося знайти тих, хто нам допоможе.

Самі — на державу не сподіваємося.

BBC News Україна:Як ви собі пояснюєте, чому вашого сина так довго утримують без жодних звісток?

Я.Л.: Я вважаю, що їх утримують як заручників, щоб використати у якийсь потрібний момент.

Але я стовідсотково впевнена, що ми їх знайдемо. Рано чи пізно.

www.bbc.com

Фото