Сьогодні 13 лютого… Це мав бути прекрасний день, ДЕНЬ ТВОГО НАРОДЖЕННЯ… Але вже сьомий рік я зустрічаю його без тебе.
Ти народився тринадцятого лютого 1987 року. Був пізньою, але бажаною дитиною, довгоочікуваним сином і братом. Ріс здоровим і енергійним хлопчиком. Любив їздити з сім’єю до «далекої» бабусі (так ви називали татову бабусю) в Карпати. До школи пішов з завзяттям. Любив вивчати щось нове й корисне, але неохоче брався за нецікаве. Колись старша сестра подарувала щеня боксера (ти давно мріяв про чотирилапого друга). Ти його доглядав, виховував, ходив в «собачу школу» (так ви називали гурток кінологів),куди бігали діти з нашого двору з різними собаками.
Після школи навчався в училищі, де отримав спеціальність газозварника. Перед армією встиг ще попрацювати, а армійський вишкіл пройшов у Роті Почесної Варти Президентського Полку. Після армії продовжив працювати за професією. На той час ми з батьком уже були пенсіонерами.
Багато уваги приділяв племінникам, завжди був бажаним гостем в сім’ї сестри.
Твій час одружуватися припав на 2014 рік. Одружитися ти встиг, а такого очікуваного сина не побачив. І вже сьомий рік Даня росте з надією зустріти тата.
