Ковальов Юрій Анатолійович
Дата народження:
29 квітня 1992
Місце народження:
с.Маневичи, Волинська обл
Дата і місце зникнення:
19 січня 2015 ,
ДАП ,
Донецька область
Військова частина:
80 ОАмБр
Обставини зникнення:
Віра Ковальова — з села Криничне, що на Маневиччині. Востаннє мама говорила зі своїм сином 18 січня 2015-го. Юра зник у Донецькому аеропорту. Відтоді сім’я чекає бодай якоїсь вісточки чи натяку, де він. У тому, що живий, — переконані. І мати ставить свічки у церкві за здоров’я.
— З новин нічого не змінилося, а я живу далі з надією, — каже жінка. — Всі забули, ніхто не згадує, батьки тільки думають. На День десантника ніхто не подзвонить, не привітає, чи на День матері. Я ж одна з Маневиччини така залишилась. Тільки й рахуєш дні, місяці. День народження був у Юри 29 квітня. Знаєте, як важко матері жити з тим, що йому 29 літ, а я його вже шість років не бачила?!
Юрій Ковальов зник 19 січня 2015 року. 18 січня зранку він виходив на зв’язок, потім зв’язок з ним зник. Юрій Ковальов служив у 80-ій аеромобільній бригаді, 7 роті, 3 взводі. Востаннє телефонував з Донецького аеропорту.
Його брат Андрій каже, що після зникнення приблизно через 4 місяці хтось дзвонив до його батька, назвався Юрою і сказав, що він живий.
“Дзвінок запілінгували з Ростовської області, село Ленінське, десь біля Глухова. Але жодних пошуків далі не проводили, бо тоді були обстріли якраз. І ось нещодавно мама дзвонила в СБУ, там сказали, що так, в них є така інформація, але пошуками не займаються. Шукають тих, про кого більш-менш шось точно відомо”, – розповідає брат зниклого.
Главная страница » Зниклі безвісти » Ковальов Юрій Анатолійович
Волинь.ком.юа
Віра Ковальова — з села Криничне, що на Маневиччині. Востаннє мама говорила зі своїм сином 18 січня 2015-го. Юра зник у Донецькому аеропорту. Відтоді сім’я чекає бодай якоїсь вісточки чи натяку, де він. У тому, що живий, — переконані. І мати ставить свічки у церкві за здоров’я.
— З новин нічого не змінилося, а я живу далі з надією, — каже жінка. — Всі забули, ніхто не згадує, батьки тільки думають. На День десантника ніхто не подзвонить, не привітає, чи на День матері. Я ж одна з Маневиччини така залишилась. Тільки й рахуєш дні, місяці. День народження був у Юри 29 квітня. Знаєте, як важко матері жити з тим, що йому 29 літ, а я його вже шість років не бачила?!
Мілітарний:
Бої за Донецький аеропорт: зниклі безвісті
На жаль і через п’ять років по завершенню боїв за Донецький міжнародний аеропорт імені Прокоф’єва залишається невідомою доля щонайменше 4-х наших військових, про яких повідомив керівник волонтерської місії «Евакуація 200» Павло Нетьосов:
• старшого солдата Бондаря Олександра Володимировича
• солдата Ковальова Юрія Анатолійовича
• солдата Кравчука Олександра Михайловича
• солдата Степанишина Валерія Віталійовича
Всі бійці були військовослужбовцями 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ.