Родичі зниклих без вісті під час військових дій на сході України звертаються до російських правозахисників з проханням знайти їх близьких. Відкрита Росія публікує лист, яке вже направлено у багато правозахисних організацій, а також Уповноваженого з прав людини в РФ Елі Памфілова і до Ради з прав людини при резидента Росії

Вони вважають, що їхні сини, батьки і брати можуть міститися в російських в’язницях, де їх приховують і не дають їм зустрітися не тільки з близькими, але адвокатами і консулом.

«Люди зникаючі» – так називалася стаття Анни Політковської, написана в вересні 2001 року.

Анна Політковська писала про вивезених з чеченських будинків чоловіках, яких потім роками розшукували їх матері.

«Найстрашніша трагедія нинішньої Чечні – це безслідно зникають люди. Офіційне їх число сьогодні – близько тисячі чоловік. Неофіційне – майже дві, »- писала Політковська про безслідно зникаючих чеченських громадян.

Минуло чотирнадцять років, і схожа ситуація складається в Україні: люди зникають безслідно. Їх беруть в полон під час військових діях на сході України, їх заарештовують в російських містах, які не повідомляючи рідним, беруть під варту, звинувачуючи в незаконному переході кордону, в бандитизмі, в участі у військових діях в Чечні, в шпигунстві.

Не маючи інформації про своїх близьких, їх родичі не можуть ні найняти їм адвокатів, ні зробити передачу в СІЗО, ні написати лист. Люди сидять так місяцями.

Матері, батьки, сестри і брати зниклих збирають інформацію по крихтах, живуть від одного випадкового дзвінка з в’язниці до іншої. Слідчі і державні адвокати кидають трубки, не бажаючи розмовляти з родичами «українських фашистів і терористів».

Так з’явився лист до російських правозахисників, які, на думку українців, є їхньою останньою надією, соломинкою, за яку вони хапаються.

Єдине, що вони просять: дізнатися, де знаходяться їх зниклі безвісти родичі.

Шановні правозахисники Росії!

Ми, близькі та родичі безвісти зниклих в районі бойових дій в Україні, розшукуємо своїх синів, чоловіків, братів. У зв’язку з цим звертаємося до вас за допомогою, так як знаємо про вашу неймовірною роботі з пошуку зниклих людей, зокрема, на Кавказі. Займаючись пошуком своїх близьких, ми познайомилися з іншими родичами, батьками, а також членами сімей, які опинилися в такій же біді. Ми звертаємося з надією, що ви зможете допомогти дізнатися про долю наших рідних, які в даний момент можуть знаходитися на території Російської Федерації – в Чечні або Адигеї.

Ми припускаємо, що вони можуть перебувати там, оскільки на телефони їхніх близьких дзвонив або сам зниклий, або невідомі з російських номерів – з Чечні, з Адигеї. Деяким з рідних також дзвонили правозахисники з Росії з повідомленням про те, що вони знайшли їх рідних в російських СІЗО. Деяких з них, як ми знаємо, відправляли в Чечню або Адигеї. Афганець Василь Ковальчук звернувся до своїх друзів – ветеранам Афганістану в Росії, – які змогли знайти за його списком зниклих і вже готували їх до передачі.

Вони говорили, що в деяких СІЗО хотіли б від них позбутися, зокрема, від тяжкопоранених і покалічених. Однак ці переговори різко обірвалися. Деяким рідним зниклих невідомі особи по телефону (іноді зі східним акцентом) або через волонтерів пропонували повернути зниклого за велике «винагороду». Серед зниклих є мирні жителі – волонтери, які надавали гуманітарну допомогу нужденним, і ті, хто відвідував своїх родичів, покликаних в Українську армію в ході мобілізації.

Звільнені з полону друзі наших зниклих без вести рідних розповідали нам про те, що відбувалося з ними. За їх словами, починаючи з літа, полонених неодноразово перевозили в Ростовську область або в глиб Росії на роботи, потім повертали через кордон назад і знову відвозили в Росію за різними напрямками. Їх переправляли через кордон – через різні пункти пропуску, зокрема, через пункт пропуску Ізварине.

Звертаємо вашу увагу, що мова не йде про військовополонених «республік» і «козаків». Цих зниклих без вести немає ні в списках загиблих, ні серед полонених, які підлягають обміну відповідно до мінських угодами. На даний момент будь-який зв’язок з ними втрачено.

На підставі відомих нам фактів складено список осіб, зниклих без вести, з чиїх телефонів дзвонили близьким і друзям або чиї телефони виявлялися включеними в роумінгу в Росії, зокрема, в Чечні, Адигеї і Осетії. Такі дані операторів мобільного зв’язку.

Просимо звернутися до Уповноваженого з прав людини в РФ Елі Памфілова з проханням допомогти в пошуку і звільнення наших близьких і передати їй наше звернення.

Підвал будинку силових структур Слов’янська, в якому утримувалися полонені українці, 6 липня 2014 року. Фото: Женя Савилов / AFP / East News

Просимо звернутися до Генерального Прокурора РФ з проханням знайти зниклих на території військових дій громадян України, які нині перебувають у багатьох СІЗО РФ, на Кавказі, потім, щоб ми могли дізнатися про їхню долю і повернути наших близьких додому.

Судячи з зібраним нами даними, всіх тих, кого вивезли на Кавказ – в Чечню, Осетію або Адигеї, – швидше за все, не тримають в СІЗО. З різних джерел відомо, що наших близьких вивозили і продавали як робочу силу. Ми не можемо з точністю сказати, наскільки це відповідає істині, але про такі випадки надходили сигнали від різних правозахисників і журналістів.

Про подібний нам повідомляли і невідомі особи, які телефонували з Чечні. Іноді це звучало так: «ваші родичі продані в рабство, і ви ніколи їх не побачите». На наше прохання журналіст Анна Нємцова спробувала простежити подібний слід в Чечні. Її джерела підтвердили, що ці випадки мають місце, однак таких «проданих» потрібно шукати, і це непросто. Ми не уявляємо, як це робити, з чого починати пошук. Будемо вдячні за будь-яку допомогу, підказку – до кого звертатися з цим.

Неповний список зниклих без вести додається. Звертаємо увагу на те, що крім зазначених у списку, в РФ, в тому числі в Чечні і Адигеї, може перебувати за різними даними від 400 до 700 громадян України.

Уповноважений родичів безвісти зниклих в районі бойових дій, спецкор видання «Схід», Анна Ивинская, [email protected], Skype loranbove_east

Фото

Залиште відповідь