Для нас акция “Львов, МЫ ЕСТЬ!” началась на вокзале Днепра, где собралась наша команда «Днепр-Донецк».

Ехать во Львов нам пришлось в вагоне без кондиционера. И потому мы были вынуждены принять участие в сезонных гладиаторских боях, между  теми кому дует, и теми, кому душно.

И хотя на нашей стороне, стороне тех, кому душно, было явное большинство, но дама, которой дуло была столь агресивна, что во Львов мы ехали с закрытыми окнами, и закрытыми дверями купе. Сама виновница этого праздника жизни лежала на верхней полке в кофте с капюшоном, натянутым на голову, в носках, и под двумя одеялами. А мы изнемогали от духоты внизу.

Но до Львова мы все же доехали. Хоть и мокрые, как мыши, но живые.

На вокзале Львова мы встретили наших (не побратимов) посестер, и отправились в Ратушу.

А по дороге мы успели еще зайти в КРИЇВКУ, попити кофе. Але спочатку, на вході до підпілля ми випили самогону))) А пароль ми твердо пам’ятаємо ще з чотирнадцятого року, коли це гасло розділило наше життя на дві частини…

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

Львівська кава – це вау! Сирники криївці – вау-вау!

А аромат? Навіть коли просто пересуваєшся вузькими кривуватими вуличками центру міста – звідусіль лине аромат свіже підсмажених зерен кави. І  тепер я точно знаю чому КОФЕ – це він, а львівська кава – це вона. Бо чоловіки так не пахнуть!

Я 💖 Львов!

Сам  захід “Львів, МИ Є!” почався з зустрічі в Ратуші з виконувач обов’язки міського Голови Андрієм Москаленко.

Пан Москаленко пообіцяв, що Львівська Міська Рада розгляне на найближчому засіданні Звернення “Об’єднання рідних зниклих безвісти “НАДІЯ”, з проханням надіслати до Президента України та Кабінету Міністрів України запит про роботу Комісії з питань зниклих безвісти за особливими обставинами, з вимогою підтримати  Комісію, надати їй необхідні для ефективної праці ресурси, а також включити до складу Комісії представників родин зниклих безвісти.

ГО “НАДІЯ” поділилась з керівництвом міста Лева своїми планами. А саме про відкриття в Дніпрі, 30 серпня, у Всесвітній день жертв насильницького зникнення, експозиції “СТІНА НАДІЇ: Матері зниклих синів“. І отримали запрошення провести виставку в гостинному Львові.

Пряма мова Львівської міської ради:

«Сьогодні в міській Ратуші родини зниклих безвісти Героїв зустрілись з першим заступником міського голови Львова Андрієм Москаленком. Під час зустрічі гості розповіли про те, що в країні наразі не працює спеціальна комісія з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, яку створили при Кабміні. Також обговорили можливість проведення у Львові тематичної виставки про зниклих безвісти людей. Після зустрічі, родини провели на площі Ринок тематичну акцію.

Щодо комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що створили при Кабінеті міністрів України, як розповіли родини загиблих та зниклих безвісти Героїв, вона не діє вже майже три роки, тому важливо, аби вона відновила свою роботу. Адже саме ця комісія формує перелік осіб, які зникли за особливих обставин.

Відтак, поспілкувались про те, аби у вересні провести у Львові тематичну виставку про зниклих безвісти людей – і військових, і цивільних людей, та про їхні сім’ї. Адже, зі слів родин, у Львові доволі велика кількість людей, які також зникли безвісти за особливих обставин. Цю виставку планують провести в межах масштабного проєкту «Стіна надії», присвяченому українським воїнам».

Знаєте що в написаному цінно особисто для мене?

Той, хто писав дійсно слухав розмову. І написав саме про те, про що розмовляли, а не кілька формальних речень.

А далі був сам захід.

Ми розвісили банери, вишукувались.

Ми зібралися з різних міст та областей. Підтримати родини міста Лева приїхали рідні зниклих з Дніпра, Києва, Покровську(Донецька область), мами з Волині, Хмельниччини, Франківщини… Ми разом.
Тільки разом ми здолаємо цю біду! Тільки разом допоможемо синам та братам. Саме в єдності наша сила!

Капелани, на чолі з о.Мар’яном почали акцію молитвою за повернення наших хлопців. Хлопців яких ми з надією чекаємо дома. Отче виголосив їх імена.

Потім кілька коротких виступів. Голова об’єднання Ядвіга Лозинська наголосила про те, що це вже восьмий захід «МИ Є!», що проводить ГО «НАДІЯ» для підтримки родин зниклих безвісти в різних містах України. Розповіла Ядвіга і про цілі акції – познайомити представників влади з родинами зниклих безвісти, що проживають в їх громаді. Допомогти родинам отримати підтримку та розуміння від місцевої влади. Також керівниця звернулась до місцевих депутатів з проханням підтримати звернення до Президента України, до Прем’єр-міністра України, що до включення членів родин зниклих безвісти до складу Комісії з питань зниклих безвісти, і надання Комісії приміщення та Секретаріату для ефективної роботи.

Далі виступила керуюча проектами НАДІЇ Вікторія Солодухіна (собсно, це я) і розповіла про великий проект СТІНА НАДІЇ, над яким працює об’єднання. Про експозицію СТІНА НАДІЇ: Матері загублених синів, яку заплановано показати мешканцям Львова в вересні цього року.

Катерина Хомяк, мати двох зниклих синів-добровольців, офіційна представниця супроводу родин зниклих безвісти від Міжнародного Комітету Червоного Хреста України по львівської області розповіла про очікування матерів.

Потім слово надали Ліліані Колесовій, мешканки м.Покровськ (Донецька область), голові організації «Асоціація рідних зниклих безвісти «Едельвейс», матері зниклого 17-тирічного Євгена Колесова. Жінка вперше, з початку війни, приїхала до Львова, і розповіла про очікування родин, що чекають пропавших цивільних громадян України. Про ту біль та надію, що плекають вони.

А потім сталася «технічна» накладка…

Щоразу ми завершуємо захід Гімном України. А тут в дорозі в нас розрядилася колонка, з якої гімн повинен був проістекать. Отже, що робить?

А тепер скажіть, що то не Боженька підтримав наш захід: по площі йшли діти. Мабуть, екскурсія. Йшли по площі, і співали Гімн України… Чесно!

Вони стали проти нас, вишукувались, поклали долоньки на серце, і заспівали Гімн знову…

 

Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля…

 

І наша сторона площі підхопила пісню…

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

 

Матері зниклих хлопців плакали… Але це були не гірки сльози… Це були сльози вдячності і надії…

Про що ще розказати?

Мене вразила величезна кількість портретів, котрі ми возимо, кількість зниклих безвісти…

Нам не вистачило місця біля Ратуші, щоб розвісити їх всіх!

І тому ми безмежно вдячні хлопцям з організації «Основа майбутнього»,  ветеранам АТО, та волонтерам  що прийшли підтримати мам зниклих безвісти. Вони тримали в руках портрети наших хлопців, вони допомогли матерям, підтримали їх у хвилини хвилювання. Хлопці, дякуємо вам!

 

А ще особисто хочемо подякувати Тетяні Науменко (Белка), радниці Львівського міського Голови Садового А.І. Подякувати за підтримку. За увагу та повагу до родин зниклих безвісти. Для нас це дуже цінно: мам зустріли, завели до приміщення Ради, посадили, дали води. Надали можливість чекати акцію в комфортних умовах. Для літніх жінок це дуже чутливе питання.

А після акції мам також не кинули напризволяще. Пригостили морозивом та КАЗКОВОЮ ЛЬВІВСЬКОЮ КАВОЮ. Після душевного спілкування родини зниклих почали роз’їжджатися по домах. Наша команда біля Ратуші чекала свого часу і розмовляла…

І тут нас накрило дощем!

Знов!

Як завжди!

Як майже кожного разу!

А ще Лана, що з Донецької області, розповіла, як деякі її земляки, родичі зниклих, питали чи не боїться вона їхати до Львова? Там же ж треба розмовляти тільки українською!  Там же ж небезпечно… (про бандерівців напряму мова не йшла, але…) Мені здалося, що особисто Лана була в захваті від Львова  та тому, як львів’яни нас прийняли.

Тепер на нас чекає «Краматорськ, МИ Є!»

І ми запросили матерів зі Львова, Волині та Хмельниччини разом з нами завітати до Краматорська.

Бо й Краматорськ, й Львів – це Україна. У нас однакове горе, однакові надії. Нас єднає головне: ми всі чекаємо на повернення своїх рідних та коханих, і готові це виборювати!

СЛАВА УКРАЇНІ!

ВГОЛОС

Держава допомогає… словами”: у Львові родини зниклих безвісти АТОвців нагадали про свою незагоєну рану

ГАЗЕТА.ЮА:

“Ми є”: рідні зниклих безвісти на Донбасі провели акцію

ЛЬВІВСЬКА МІСЬКА РАДА:

Восени у Львові планують відкрити фотовиставку, присвячену зниклим безвісти людям

СУСПІЛЬНЕ, НОВИНИ:

У Львові відбулася акція на підтримку родин зниклих безвісти під час війни на Сході України

РАДІО СВОБОДА:

Нічого не знаю про синів і це боляче – мама двох безвісти зниклих військовослужбовців

2 коментарі

Залиште відповідь