Шановні добродії (або добродійки) довожу до вашого відома, що вчора відбулися чергові збори Асоціації родин зниклих безвісти. Були присутні представниці НАДІЇ, Едельвейса та НАДІЇ-СХІД. Це не аби яка подія. Ми збираємось два рази на тиждень, щопонеділка та щочетверга, щоб обговорити новини, прийняти спільні рішення. Саме про це й далі мова.

Отже, вчора зібралися, і наша колежанка сказала, що її запросили на перемовини, де були присутні шановні  керівниці “об’єднання матерів учасників АТО “Берегиня” пані Макух, Сугак, Місюренко, разом з паною, що ми не знаємо. На цих зборах нашої колезі було запропоновано приєднатись від імені НАДІЇ до створення звернення до Президента, та до підготовки участі в зустрічі, яку готують вельмишановні пані з Посольствами, Президентами та Владами.

Шановні пані, любительки кулуарних перемовин та підковдрових ігор! Саме для запобігання розладу та перекручуванню на вчорашній зустрічі було прийнято рішення:
– Кожна з нас має право вступати в будь-які перемовини, в будь-які коаліції й висловлювати будь-які побажання та вимоги як мати зниклого безвісти захисника України. Як Ядвіга, Катерина, Вікторія, Ліліанна тощо.
– Жодний з нас не має права говорити від імені Асоціації, представляти Асоціацію, вступати в коаліції, висловлювати побажання та вимоги від ім’я Асоціації, доки це обговорено на зборах Асоціації, що відбуваються два рази на тиждень.
Тепер далі:
Об’єднання родин зниклих безвісти НАДІЯ, Ассоциация семей пропавших без вести «Єдельвейс», Об’єднання родин зниклих безвісти НАДІЯ-СХІД, Українська асоціація полонених готують великий захід “Україно, МИ Є!”, що почнеться 12 жовтня, об 11-00 біля Офісу Президента України.
Ми плануємо зібрати родини зниклих безвісти та полонених з усієї України. Ми плануємо збудувати біля ОПУ живу Стіну НАДІЇ. Ця стіна буде стояти доти, доки ми не отримаємо чіткі та ясні відповіді на чотири питання, що остаються без вирішення вже рік. А саме:
1.Включити до складу Комісії з питань зниклих безвісти за особливих обставин представників родин зниклих безвісти.
2.Сформувати при Президенті України Координаційну Раду з захисту полонених, зниклих без вісті та членів їх родин.
3.Ввести до складу тристоронньої контактної групи представників рідних полонених й зниклих безвісти.
4.Прийняти закон Про статус полонених. Закон, який законодавчо зафіксує правовий статус людей, що перебували й зараз перебувають в полоні, та закріплює необхідну їм соціальну допомогу.
Ми знаємо, що ми будемо мати справу з майстрами перемовин.
І тому, щоб не почути «Ми не готові, от так сходу, приймати рішення», ми відправили до Офісу Президента три листи. Саме до Президента Зеленського, до Керівника Офісу Президента пана Єрмака, та радника керівника Офісу Президента пана Подоляка.
Листа було відправлено ще 27 вересня. Щоб у людей, що прийдуть на перемовини був час на обдумування піднятих нами питань, та прийняття рішення по тім питанням.
Далі про акцію. Акція безстрокова. Тобто Стіна НАДІЇ буде, як найменш, до 14 жовтня. І ми дуже сподіваємось, що люди, що прийдуть на ходу до Дня Захисників підтримають нашу акцію щодо полонених та зниклих безвісти ЗАХИСНИКІВ.

Крім того, відбудеться відкриття експозиції «Стіна НАДІЇ: Матері забутих синів» в Центральному будинку офіцерів.

Відкриття відбудеться 13 жовтня, об 12-00. Це зовсім новий формат. Виставка+Вистава. Саме так, разом з нами до Києва приїжджає Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, що дасть виставу «З вірою та надією в серці». Вистава була зроблена саме для відкриття експозиції. І гарантує кожному незабутні відчуття. Повірте! Я її бачила! Не пошкодуєте!.

А ще ми веземо до Києва намети, каримати, навіть надувні матраци. Бо матері зниклих часто літні жінки, і перебувати кілька днів під ОПУ їм буде непросто. Але якщо це необхідно – ми витримаємо.

І ще одне.
Ми вчимось. Кожна невдача нас виховує, надає досвіду. Ми незгодні бути статистами при вирішенні долі наших близьких. Робочої групи по типу створеної у 2019 році не буде. Це ми вам гарантуємо.
Отже, запрошуємо всіх небайдужих підтримати рідних зниклих безвісти та полонених, в їх боротьбі за долю та волю їх синів!
Друзі, окреме прохання до киян!
Я узнала та полюбила Київ у 2014 році, коли почалась війна. Я полюбила Київ за його мешканців, за киян. Це люди, які готові підтримати, підставити плече в горі та боротьбі.
Друзі, підтримайте нас!
Бо зараз, як співали в Інтернаціоналі» (тьху, тьху, тьху, не до ночі пом’януті) «Єто есть наш последний и решительный бой!».
Це правда. Я вважаю, що якщо не зараз – то вже ніколи. Влада буде махлювати, інтригувати, але шукати й повертати хлопців не стане. Тож, якщо є вільні ковдри, та гарячий чай – тащіть все це до Офісу Президента 12 жовтня.
Це допоможе родинам протриматись, врятувати своїх синів.

Залиште відповідь